NAHIBA.org

Колектив Обсерваторії Трабла вже давно досліджує один аспект, який час від часу постає перед сміливими та непідкупним науковцями обсерваторії з новою силою. Мова про песимізм, скептицизм та оптимізм. Ні, ми не перейшли до галузі психології чи психіатрії, мова про концепції, про методології мислення, про інтелектуальні навички, які дозволяють сприймати інформацію та взагалі дійсність у визначеному векторному напрямі. Такі навички – чи вони набуті внаслідок багаторічних зусиль, чи вони набуті життєвим досвідом – можуть бути усвідомленими, а можуть залишатися у засідці підсвідомості. Але вони завжди дивним чином заздалегідь визначатимуть рішення, дії та наслідки.

І наші рішення, і наші дії – це надбання та результат тих даних, які нам доступні, це реакція на них. Наслідки – це матеріалізація і навіть монетизація, якщо по-сучасному, рішень та дій. Щодо даних, то найголовне, чим вчені відрізняються від невчених, це усвідомлення, що даних багато не буває, що у всіх без винятку випадках людина перебуває в ситуації нестачі даних, а людина вчена дані, які все ж у наявності є, ще й розділяє за ступенем достовірності та відрізняє виміряне від інтерпретованого. Щодо концепції “песимізм” слід зазначити, що живцем зустріти представника цієї концепції неможливо, тому ті, хто ходять до стоматологів та “заводять” дітей, песимістами називати себе можуть, будь ласка, але бути ними насправді – ніяк. Демонстрація песимістичних поглядів на тлі зубних імплантів – це скептицизм, це інша концепція, яка не передбачає ризиків для життя її носія. Таким чином нас, живих та родючих носіїв імплантів та інших атрибутів бажання жити, цікавлять тільки дві концепції, тільки дві методології мислення – скептицизм та оптимізм.

Скептицизм – головний агент критичного мислення, але він не такий простий, ніж здається його носіям чи контрагентам, оптимістам. Доповісти ж про результати наукових досліджень по цим питанням я зможу лише у другій частині, ця перша частина на меті мала лише передати звістку схвильованому суспільству про невидиме та небачене.

Антитіл до ваших тіл і да прибудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Нещодавно в голови науковців Обсерваторії Трабла потрапив таємний документ під драматичною назвою “Самоорганізація речовини та еволюція біологічних макромолекул”. Спочатку ніхто нічого не зрозумів, тому в розпачі всі пішли пити чай – час, що був витрачений на спробу зрозуміти про що йдеться, можна було б витратити більш корисно, наприклад, на ще одну чашку чаю. Наступного дня один з нас випадково взяв цей документ згори, а не знизу, і всі вже пішли пити чай під враженням від прочитаного. Тепер вже остаточно стало зрозумілим, чому цей документ був утаємничений.

Всі помиляються, життя всіх людей – це дайджест помилок, це історія наслідків помилок, історія їх ігнорування, історія їх виправляння та циклічного повторення в інших варіаціях, за інших обставин, коли старі та майже мертві помилки виглядають новонародженими та сповненими сил і планів на майбутнє спільне життя. Звичайно, пересічні громадяни не в стані порівнятися з справжніми професіоналами в питаннях помилок – з нами, з вченими. На відміну від інших, вчені все обґрунтовують, навіть помилки і навіть їх ігнорування обґрунтовують потужно, з математичними викладками і публічними публікаціями у рецензованих виданнях та ще й за рахунок грантів. З усіх видів людської діяльності тільки наука здатна отримувати фінансування помилок, тільки вчені здатні монетизувати їх наслідки, тільки науковці здатні отримати всесвітню славу, помиляючись без зупину і тільки в науці помилка є джерелом доданої вартості, а не сорому. Саме тому вчений, який створив цю працю, був Нобелівським лауреатом, а не Сусідським лузером. В своїй праці наш колега довів, що саме помилка є передумовою життя, що помилка і є життям, що саме помилка відповідальна за розвиток життя та його різноманіття. Нам, вченим, професійним помилянтам, безмежно приємно не просто пити чай, а пити його з усвідомленням, що ми помиляємось не аби як, а життєдайно, що саме заради життя необхідно та надважливо помилятися у всьому його спектрі.

Слід зауважити, що ця таємна праця містила розділ, який також доводить й інше: кількість помилок має певну межу, за якою життя не здатне себе підтримувати та не годне продовжуватись надалі. Це призводить до безглуздості існування чайних плантацій без самого людства, якщо воно, чи його окремий екземпляр, перетинає цю межу з притаманною деяким сміливістю, яка після аналізів на антитіла виявляється звичайним вірусом людської глупоти та хронічним невіглаством. Про це та про інше ми готуємо звіт до НАХІБА, Національної Академії Халеп І Буденного Апокаліпсису, а саму працю ставимо на полицю до інших таємних робіт – таємниці та чай мусять мати своє місце.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Пасхальна неділя минула належним чином – вчені були в науці, тобто в Обсерваторії Трабла, а невчені в науці за традицією не були, тобто, були в церквах. І тут найсуворіший з наших колег, математик, перекриваючи дзвін благовісного колоколу, вигукнув, що його розрахунки не “танцюють” і він нічого не розуміє. Ми всі схилилися над чудернацькими символами, виведеними рукою невизначеної хіральності на папірусі Товариства “Тетрада”, роблячи вигляд розуміння всього, що монохромно відбивається в наших очах. Після довгих пояснень за допомогою мови жестів та життєдайного чаю, ми всі в один голос вигукнули: “Темна справа!”. Тобто темна матерія, ТТМ.

Розуміння – це щось завжди присутнє але завжди чомусь без видимих ознак взаємодії з матеріальними носіями. Дослідження темної матерії Розуміння почалися відразу після згаданого виголосу нашого суворого колеги і зараз, на третій день, що надає питанню символічного підсилення, ми вже можемо познайомити стурбованих співгромадян з першими результатами. З’ясувалося, що темна матерія Розуміння відповідальна за все, що людство створило та ще натворить, але зафіксувати його візуально чи більш точними приладами ще не вдалося. При тому присутність Розуміння та його вплив фіксується опосередковано, за наслідками його впливу на матеріальну складову нашого буття. Вже перші результати досліджень показують, що відсутність Розуміння призводить до кореляційної відсутності буквально всього, а його наявність навпаки – в залежності від концентрації Розуміння існує позитивна кореляція з об’ємом та якістю змін та надбань в матеріальному світі. На сьогодні вченими нашої обсерваторії виявлено кілька форм цієї темної матерії, що безпосередньо впливає на конкретні підсумки в матеріальній реальності. Перша, з найменшою концентрацією та відповідно з найменших впливом, обмежується впізнаванням слів, які іноді можуть складати навіть впізнавані речення та принаймні окремі фрази. Носій першої форми Розуміння може впевнено сказати, що він розуміє, але це зазвичай не співпадає з тим, що йому хотіли передати. Друга форма, де концентрація цієї темної матерії вже вища, дозволяє не тільки впізнати слова, окремі фрази та цілі речення, але й максимально наблизитись до того, що джерело намагалося насправді передати. Носій другой форми вже здатен впізнавати сенси, які стоять за почутим, та спроможний підтримувати конструктивний та предметний діалог певний час, але ще без усвідомлення висновків та застосування отриманого, проте здатен отримане повторити. Третя форма, коли концентрація темної матерії Розуміння доходить до чималих значень, відбувається перше реальне занурення до отриманого. Носій третьої форми здатен не тільки підтримувати конструктивний та предметний діалог, але й вже пояснити самому собі та іншим про що йде мова і це призводить до перших матеріальних наслідків, коли стає можливим не тільки повторення, а ще й застосування отриманого. Остання, четверта форма, коли концентрація сягає максимальних значень, відбувається процес не просто занурення в змісти, а вже остаточного оволодіння отриманим. Носій цієї форми Розуміння здатен будь-кому пояснити, здатен застосувати, але найголовне – здатен розвинути отримане.

Кожний раз, коли людина чує, що її зрозуміли, тільки наступні події покажуть в якій саме формі це відбулося, в якій мірі була присутня темна матерія Розуміння. Темна справа… Вчені нашої обсерваторії роблять все можливе, щоби пролити світ в цій справі та щоби чай був випитий не пусто-дурно і готують відповідний звіт до Національної Академії Халеп і Буденного Апокаліпсису (НАХіБА). В майбутньому відповідальні за концентрацію темної матерії Розуміння потребуватимуть відповідного обладнання та власного розуміння принаймні третього рівня. В свою чергу наші вчені зроблять все можливе, аби Розуміння нас не залишало б ніколи.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Вчені Обсерваторії Трабла продовжуюючи досліджувати темну матерію Розуміння, стикнулися з справжньою темрявою пізнання. Кожний наступний крок в цій темряві призводить до неочікуваних та навіть небезпечних знахідок. Перша з них час, який прямо корелює з кількістю подробиць – вони зростають щохвилини перебування на цьому шляху. Друга – зростання складності, яка ніколи не поспішає опинятися в прямій залежності від Розуміння. І третє – набуте Розуміння, яке завжди є різницею між початковим значенням, до початку пізнання, та еталонним значенням, яке завжди є максимумом пізнання і завжди відповідає такому рівню Розуміння, коли стає можливим і пояснити собі, і пояснити іншим, і оволодіти, щоб застосувати, але й ще розвинути отримане, коли Розуміння отримує авторський доданок. Темна справа.

Когнітивна складова будь-якої людини, що вирішила пірнути в темряву пізнання, приречена опинитися в тензорному полі Розуміння. Надалі вчені можуть лише констатувати локальний та виключно індивідуальний результат такої взаємодії. Як вже говорилося в першій частині, темна матерія Розуміння не має прямої взаємодії з будь-чим чи з будь-ким, вона має виключно опосередкований вплив. Саме ця опосередкованість і є причиною викривлень, аберацій сприйняття та підсумку в кожному конкретному випадку. Для того, щоб Розуміння було спроможне вивести людину до реальних знань, необхідно витратити чимало енергії, що визначає енерговитратність процесу пізнання. Головним підсумком такого процесу є знання, а головним чинником для їхнього отримання – Розуміння. Якість знань завжди має пряму кореляцію з рівнем та типом Розуміння. Спроба пояснити собі, визначатиме відповідний рівень знань, які не матимуть практичного значення. Можливість пояснити іншим вже визначатиме зростання рівня знань, що перетворить їхнього носія в джерело для інших без будь-яких ознак користі – або джерело, або ні. Розуміння, яке дозволить застосовувати набуте, визначатиме знання вже практичного вжитку. А можливість розвинути набуте, визначатиме знання найвищого, абсолютного рівня, коли вдалося врахувати всі подробиці та зафіксувати власним доданком набуту складність. Кожний наступний рівень Розуміння завжди включатиме всі попередні, а останній, найвищий рівень, дозволить позбутися аберацій попередніх рівнів. В реальному житті людина не встигає розпізнати такі подробиці Розуміння, тому що все здається їй чимось суцільним. Всі ці подробиці знаходяться на квантовому рівні, що унеможливлює будь-яку детекцію звичайними та звичними засобами сприйняття. Темна справа.

Колектив обсерваторії буде продовжувати свої дослідження темної матерії Розуміння незважаючи на додаткові витрати чаю. Саме в цю мить, коли відбувається друк цього пабліку, наші вчені взялися досліджувати квантову заплутаність змістів, що завжди супроводжує Розуміння та процес пізнання. Як вже неодноразово зазначалось, темна справа.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Вчені Обсерваторії Трабла не на жарт захопилися чаєм, досліджуючи темну матерію Розуміння. Така затятість призвела до різкого скорочення кількості чаю, поставивши під сумнів подальші дослідження та їхню якість. Той самий математик, несподіваний вигук якого і розпочав цей чайний геноцид, знову не витримав, вигукнувши “Віра!”. Деякі з нас вже почали побоюватись його та, про всяк випадок, й інших математиків, але Всесвіт, якому і один раз вже пересічність, відразу ж закарбував його вигук у вічність та план наукових досліджень.

Століттями людство користувалося водою, нічого не підозрюючи щодо її молекулярної структури. Тисячі років людство воду нагрівало, змінюючи агрегатний стан рідини на газ, та охолоджувало, роблячи з рідиною ту ж метаморфозу в іншому напрямі, коли вона стає твердою. Всі ці часи людство нічого не розуміло та взагалі не знало про водень, кисень, про атоми та молекули, про агрегатні стани, фазові переходи, енергетичний розподіл, ізотопи та ізотони тощо. Але темна матерія Розуміння якимось дивом провела людство тернистим шляхом досвіду, коли були і опіки, і припаяний до поверхні низькою температурою язик, і розварені до атомів пельмені. Людство щось зрозуміло, людство щось пізнало, але завжди перебувало в метастабільному стані, коли розуміння та знань достатньо, щоб не рвати іклами сире м’ясо, та одночасно замало, щоб залишити затишну гавань Віри. Рідина теж опиняється в метастабільному стані, коли одну фазу вона полишила, а до іншої ще не дісталась. Саме в такому стані, в метастабільному стані переохолодженої рідини, вода може бути охолоджена до температури мінус сорок. Але людство закликає свої знання, засновані на досвіді предків, і просто не вірить в такий фантастичний сценарій. Конструкт “не вірить” не означає відсутність віри, навпаки, цей конструкт означає саме віру, але в щось протилежне, інше. Всесвіт захищається та закликає на допомогу всемогутнє Якщо: якщо вода не матиме домішок, які провокують гетерогенну нуклеацію, якщо відсутні флуктуації густини, які провокують гомогенну нуклеацію, то я, Всесвіт, свідчу, що подібне є пересічною подією. І що людство? Що темна матерія Розуміння? А нічого… Саме Віра дивним чином створює такі умови, коли темна матерія Розуміння безсила, коли знання не можуть знайти навіть шпаринки, щоби потрапити до віруючої голови. Саме Віра відповідальна за паркани з колючим дротом та єдиними воротами, за якими чадять крематорії, що перетворюють на попіл довжелезні черги розуміння та знань, тому що опинившись в такій черзі, аргументи тільки прискорюють процес, а не скасовують.

Вчені не шкодують ані свого життя, ані святого для них чаю, для того щоб дослідити цей складний процес, розібрати цю складність на спрощені складові та повідомити про результати людство. Віра не така проста, нами вже з’ясовано, що цей конгломерат неоднорідний, багатошаровий, що він має різну щільність та енергетичний розподіл і це все впливає на наслідки взаємодії з нею. Національна Академія Халеп і Буденного Апокаліпсису НАХІБА чекає на наш звіт так само, як і стурбоване суспільство, тому наші вчені вже звернулися до Всесвітньої Організації Чайних Ітерацій В’ОЧІ, аби забезпечити безперервність дослідницького процесу, який має світове значення. І годуйте та частіше обіймайте математиків будь-якої статі, голодний та недокоханий математик швидко стає непередбачуваним та навіть небезпечним.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Contagium vivum fluidum – заразна жива рідина, як колись називали віруси, бо ще не було засобів роздивитися таку дрібноту. Накопичені наукою знання дозволяють припустити, що колись віруси обрали менш витратну стратегію існування: навіщо набувати мембрану, навіщо створювати ядро та всі інші допоміжні структури, які потрібно утримувати з великими енерговитратами, коли можна скористатися тими, хто все це вже набув та вже має складну систему функціонування разом з механізмами утилізації продуктів життєдіяльності.

Це все сталося до LUCA (Last Universal Common Ancestor), останнього універсального спільного предка всіх існуючих сьогодні живих організмів – архей та бактерій, флори та фауни – тому віруси ніхто з них, вони самі по собі. Якщо напочатку історії життя було слово, то після нього відразу з’явилися віруси. Накопичені наукою знання вже дозволяють сказати, що саме віруси породили життя, це саме вони започаткували біологію та запустили еволюцію, відіграючи в ній майже провідну роль, якщо говорити про горизонтальне перенесення геномних даних та симбіогенез. Іншими словами – це вони нас породили, а не ми їх, це ми в їхньому світі, а не вони в нашому.

Фактично вірус – це вирвана сторінка з роману, коли відсутні попередні сторінки і цей роман неможливо дочитати до кінця, тому що відсутні й наступні, хоча сама сторінка написана за всіма літературними (біологічними) канонами: всі літери поєднані у слова, слова в речення, а речення разом створюють коротеньку та зазвичай доволі просту розповідь. Але ця вирвана сторінка, як і повноцінний роман, мріє про видання, марить про великі наклади, перевидання та передрук, воліє відомості та успіху серед читачів.

Останні дослідження показують, що наші вірусоподібні прабатьки з’явилися в діапазоні 4,25-4,4 мільярдів років тому, що дає їм “невеличкі” переваги. За ці роки вже немає саме тих вірусів, які все започаткували, але вірус SARS-CoV-2 відноситься саме до найпрадавньої гілки РНК-вірусів. ДНК-віруси – це більш пізній винахід еволюції вірусів, який набагато молодший за свого РНК родича, тому ми маємо справу з доволі досвідченим та прагматичним мрійником, який заради більших накладів та заради більшого охоплення читачів користується досвідом, що перевищує середній вік людини у майже шістдесят мільйонів разів.

Ми нічого не можемо йому диктувати – не ми встановлюємо правила, їх колись встановили саме віруси і саме вони ці правила постійно підлаштовують під себе. Ми не здатні адаптуватися під них, якщо вони цього не схочуть та самі ж це не облаштують. Ми можемо лише вивчати правила, встановлені ними, та реагувати, виходячи з накопичених знань, які доводиться постійно оновлювати, намагаючись встигати за швидкістю оновлення, яку теж встановлюють вони.

Є ще один аспект, який для когось буде доволі контрінтуїтивним. Так, ми хворіємо та навіть помираємо від вірусів, але саме завдяки їм ми не просто з’явилися, але й набули певні можливості та особливості. Вроджений імунітет та, серед іншого, плацента – заслуга саме вірусів. Вісім відсотків нашої ДНК – це ендоретровіруси (ERVs, endogenous retrovirus), таким чином ми – саме такі, які ми є – проміжний підсумок праці цих, без перебільшення, творців та архітекторів життя. Це ми живемо на їхньому тлі, а не вони на нашому, а джерелом поганого чи доброго тло стає виключно через збіг обставин, виключно ситуативно.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

В день захисту дітей від дорослих в поле нашого прискіпливого наукового зору вкотре потрапив дивний подвійний об’єкт. Цей об’єкт давно привертав до себе нашу мінливу увагу і тепер, коли врешті почалося дивне, але все ж таки літо, ми вирішили придивитися до нього більш уважно. Подвійний об’єкт, що сьогодні ми досліджували, складається з Реальності та Дійсності. Він утворює чудернацькі види, різнобарвні та ефемерні, що зовсім не додає легкості нашим дослідженням.

Зараз вже стало очевидним, що в залежності від маси або Реальність впливає та у підсумку змінює Дійсність, або майже навпаки – Дійсність, насправді, не може змінити Реальність, але коли вона достатньої маси, вона в стані створити окремі випадки, які є ситуативними та доволі приватними, але не настільки, щоб спромогтися змінити Реальність. Філософи вважають, що Реальність – зважена оцінка сприйняття, а Дійсність – теж оцінка, але емпірична. Наші вчені не мають таких приладів, щоб безпечно сперечатися з філософами з рівними шансами, тому ми не будемо перетинати кордонів, яких не існує в Реальності, але які цілком існують у Дійсності. Наші дослідження вказують на те, що Реальність – це хіміко-фізичне тло, на якому відбувається розгортання окремих та іноді досить приватних Дійсностей: особисто-психологічних, соціальних, політичних, економічних, технологічних і таке інше. Жодна Дійсність з усього цього різноманіття не спроможна змінити хіміко-фізичне тло, але спроможна це тло, його окремі аспекти в тій чи іншій мірі використати, щоб створити окрему Дійсність. Таким чином Реальність – це обрамлення та основа Дійсності, ми всі маємо одну на всіх Реальність, в раму якої вставлені різні Дійсності, створюючи галерею людської творчості. Слово “реальність” англійською коректніше перекласти як “reality”, а більш відповідним перекладом слова “дійсність” буде “actuality”. Таким чином стає очевидним, що для тієї чи іншої Дійсності різні аспекти Реальності матимуть неоднакову актуальність, тим більше не кожний аспект однієї Дійсності буде мати хоча б найменшу актуальність для іншої. В певний момент ми зрозуміли, що в Реальності цукор є, а в Дійсності він закінчився, тому були змушені зробити перерву, яка стала актуальним наслідком природніх аспектів Реальності.

Тепер, після поновлення актуалізації цукру, ми зможемо акцентувати увагу Національної Академії Халеп і Буденного Апокаліпсису НАХіБА на актуальних для нашої Дійсності аспектах, про що в Реальності доповімо і співгромадянам. Стурбованість нашого навченого колективу викликає лише одне питання: наскільки окрема Дійсність в стані впливати не на Реальність, а на інші Дійсності? Це питання потребуватиме від наших вчених додатково Реального часу та додаткового чаю у Дійсності, але цей подвійний об’єкт ми позбавимо загадковості. Можете сумніватися лише в Дійсності, а не в Реальності.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Вчені Обсерваторії Трабла сьогодні намагалися розібратися з дивним явищем, що постійно присутнє в людському житті, але самих людей лякає до нестями. До нас завітав академік Національної Академії Халеп і Буденного Апокаліпсису НАХіБА Олексій Арестович, який прийшов не один, а з помічниками – Сальвадором Далі та Сімпсонами. Зазвичай допомога шановному академіку непотрібна, але складність явища змушує бути обережним. Модерн та Постмодерн – що це, де починається одне та де воно закінчується, чому мусить продовжуватись іншим та чому і воно теж не безмежне. Колектив обсерваторії забігав комахами по приміщенню: хтось налаштовував осцилографи, хтось дмухав на оптику, після чого ретельно протирав її серветками, намагаючись крім випадкових вірусів, що легковажно осіли з святим подихом науковця на цінні інструменти дослідження істини, стерти й інші фактори небажаних артефактів на кінцевих зображеннях.

Для розуміння цього складного явища потрібно спочатку розібратися у бінарності та біфуркації. Бінарність – це наявність двох протилежних станів, ці стани можуть повторюватись, один стан може бути реакцію на інший і знаходитись одночасно в двох станах неможливо. Біфуркація – це умовна межа, за якою мусить бути здійснений вибір з двох, необов’язково протилежних, варіантів розвитку подій і після здійснення такого вибору стає неможливим ані повернення назад, ані зміна вибору на інший варіант. Тобто, замість повторюваності станів за бінарності, за біфуркації ми маємо справу з незмінністю нашого вибору та невідворотністю відповідних наслідків. Модерн та Постмодерн дуже схожі на бінарні стани, вони теж протилежні, вони теж повторювані, але в кожному з них існують свої біфуркації, що визначають або продовження перебування у відповідному стані, або ж його зміну на протилежний. Постмодерн завжди є реакцією на Модерн, а от Модерн може такою ж реакцією на Постмодерн і не бути. Ця властивість Модерну викликає у деяких наших колег занепокоєння, дехто з них, не будемо казати хто саме, хоча це знову був наш небезпечний математик, вказують на безперервність процесів, які завжди є реакцією на щось попереднє, він постійно підсовує нам якійсь графіки, якійсь розрахунки, але виглядає все це більш лячно, ніж саме явище. Заради наукової істини мусимо зазначити, що дослідження показують певну його правоту: відколи починається перебування у стані Модерну, наші прилади відразу реєструють поодинокі флуктуації, які з часом накопичують критичні значення енергії несправедливості, енергії протесту та взагалі різних енергій, джерелом яких є нерівномірність добра та зла, нерівномірність культур, релігій, технологічного укладу, суспільних відносин, економічних можливостей, освіти та інше. Після накопичення критичних значень відбувається зміна станів – Модерн звільняє місце Постмодерну – і відбувається такий перехід від одного стану до іншого через революції, війни, бунти, економічні кризи, тобто, всього, що так плекало людство всю свою історію. Рівень невігластва відіграє не останню роль, але такі подробиці потребують окремої публікації.

Наш колектив випив з академіком НАХіБА багато чаю і зараз, коли і академік пішов, і чай закінчився, ми мусимо зазначити, що найближчим часом поінформуємо суспільство про важливі ознаки Модерну та Постмодерну, щоб знати їх в обличчя, а поки спрощено але красномовно всім мусить допомогти робота зазначених вище помічників.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

В цей святий для нашого колективу день ми продовжили досліджувати Модерн та Постмодерн, намагаючись синхронізувати кількість випитого чаю з кількістю розкритих таємниць. Слід зазначити, що будь-який вихідний для наших вчених є святим днем, і коли у такий день ми бачимо один одного у стінах нашої обсерваторії, то ступінь святості зростає прямо на наукових очах. Символічно, що саме в такий день наші дослідження зайшли дуже далеко, в своїх намаганнях дістатися істини пірнули ми дуже глибоко, наші наукові амбіції сягнули ніким нечуваних висот. Але сьогодні ми стикнулися з доволі цікавою ситуацією – якимось дивом виявилося, що Модерни у всіх знаходяться геть в різних хронологічних місцях, а Постмодерни, які завжди плентаються слідом, так само повторювали увесь цей безлад. Було гаряче, але наші вчені вистояли.

Дослідження показали, що період Модерну тривав більше тисячі років аж до Тридцятирічної війни у сімнадцятому сторіччі, коли цивілізаційне напруження досягло рівня, якого витримати вже було неможливо, коли слова мислителів чули тільки вони самі, коли повітря було переповнене протиріччями, що накопичувалися всі минулі століття. Далі наші чутливі прилади зафіксували щось дивне – після кінця Модерну чомусь Постмодерн, в якому Світ та наш колектив перебувають і досі, почався не відразу, а тільки з Французької революції наприкінці вісімнадцятого сторіччя. Тільки зараз ми почали помічати певні особливості, які досі ховалися у найвіддаленіших куточках Дійсності. З’ясувалося, що ані Модерн, ані Постмодерн не існують у чистому вигляді. З’ясувалося, що Модерн містить в собі острівця, ділянки та прояви Постмодерну, і так само вчиняє Постмодерн, маючи острівця, ділянки та прояви Модерну. Фактично, Модерн смугастий Постмодерном, а Постмодерн, наслідуючи попєрєдніка, смугастий Модерном. Подальші дослідження взагалі неочікуваним хуком збили нас з ніг і науковий нокдаун ми провели за чашкою гарячого чаю. Прийшовши до тями, ми постали геть знесиленими перед науковим фактом: Модерн та Постмодерн мають спільне дитя, яке носить ім’я Метамодерн. Метамодерн вже не Модерн, воно ще не Постмодерн, але увібрало воно риси обох своїх батьків, причому ближче до Модерну Метамодерн має не так багато ознак Постмодерну, а вже ближче до Постмодерну Метамодерн все більше втрачає ознак Модерну. Після цього у всіх закрутилася голова, всім стало недобре і відчуття нудоти ми намагалися залити тим самим рятівним чаєм. Тепер стає зрозумілим, чому Модерн та Постмодерн у всіх опинявся в різних місцях часу, це просто були смужки Постмодерну на тілі Модерну та навпаки.

Вражені але щасливі ми, звичайно, зичимо щастя Модерну та Постмодерну і віримо в майбутнє Метамодерну, але Національна Академія Халеп і Буденного Апокаліпсису НАХіБА чекає на наш звіт, так само як суспільство чекає на результати наших досліджень. Ми будемо продовжувати досліджувати це ще більш дивне явище, намагаючись приборкати емоції, які створюють небезпеку світовим запасам чаю.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла

Що таке хвороба Хашимото? Звичайно, це питання в умовах сучасної інформатизації є доволі риторичним. Серед інших хвороб Хашимото є не надскладною хворобою для розуміння, але це захворювання входить до трійки найпідступних серед них. В чому ж полягає її підступність? Навіть якщо зараз ретельно відповісти на ці два питання, всі… нічого не зрозуміють. Ні, щось зрозуміють, дехто зрозуміє навіть чимало, але все розуміння зникне після перших аналізів на “святу п’ятірку”, яка і визначає цю хворобу: 1) рівень трийодтироніну, гормону Т3; 2) рівень вільного тироксину, гормону Т4; 3) рівень тиреотропного гормону, ТТГ; 4) кількісне визначення сироваткових антитіл до ферменту тиреопероксидази, АТПО; 5) кількісне визначення сироваткових антитіл до білку тиреоглобуліну, АтТГ. Що ж відбувається після першого аналізу? Чому набуте розуміння цієї хвороби потім нівелюється аналізами?

Загалом, дослідження цієї хвороби вже мають більше ста років, але, попри такий поважний вік, їх все ще замало, щоб ситуація була чітко зрозумілою та контрольованою. Сучасні дослідження по-різному оцінюють розповсюдження цієї хвороби у людській популяції, що пов’язане саме з недостатністю даних і саме з недостатністю системних досліджень на основі великої кількості хворих на Хашимото. Найгірші оцінки – не менше 5% населення планети в тій чи іншій мірі хворіють на Хашимото. Тобто, насьогодні ми маємо майже 400 мільйонів хворих, більше 2 мільйонів з яких українці. З гендерної точки зору ці сотні мільйонів хворих мають виражену неоднорідність: за одними дослідженнями на кожного хворого чоловіка припадає 4 жінки, а за іншими – 5 жінок. Тобто жінок, в будь-якому випадку, хворіє на Хашимото значно більше, ніж чоловіків. Ця хвороба найчастіше приходить після 60-ти років, але в останні роки спостерігається істотне збільшення хвороби Хашимото і серед молодших за цей вік, особливо серед дітей. Найголовне, що потрібно усвідомити, аби розуміти цю хворобу та коректно оцінювати її небезпеку, що це аутоімунне захворювання. У США хвороба Хашимото сьогодні четверта причина за кількістю отримання статусів непрацездатності та інвалідності. Цю хворобу пов’язують з генетичною детермінованістю, спровокувати її можуть також й інші фактори: віруси, бактерії, йододефіцит тощо. Але останні дослідження поступово виводять на авансцену причин цієї хвороби надмірну кількість йоду, що змушує людство переглянути своє відношення до вмісту йоду в щоденному раціоні. Ці дослідження фактично вказують, що йод має набагато вужчий діапазон користі, ніж це вважалось раніше. Всі зусилля людства щодо подолання йододефіциту можуть привести наукові дослідження до сумного висновку: лавинне зростання кількості хворих на Хашимото є прямим наслідком боротьби з йододефіцитом. Фактично людство недооцінило небезпеку йоду, або про таку небезпеку просто не знало.

Так що ж з аналізами? І тут починається доволі цікава історія, про яку краще в наступній частині, бо це того варте.

Доречних антитіл до ваших тіл і да прібудєт з вами еволюція.

Обсерваторія Трабла